Передісторія
Досить багато чув про це місце від різних людей. Особливу увагу акцентували на краєвидах. Дехто спеціально планував фотосесії, ретельно обираючи пору року та час відвідин. А дехто, навіть, повʼязував місцину з місцями сили.
Відвідування
Що ж… ми не могли пропустити таке місце. То ж одного літнього ранку ми скочили до вірного Dodge-у та й помчали милуватися краєвидами та фотографувати красу…
Більшу частину шляху рухаємось обухівською трасою, далі звертаємо до сіл. Тут дорога псується, але не надто… не потребує ні позашляховика, ні екстремальних сповільнень… Звісно, все ще потрібно бути обережним з ямами, та в селах, де люди можуть ходити дорогою безпосередньо, але то звичайна пильність. На локації є організований і досить великий простір для паркування. Нема потреби лишати авто десь на узбіччі або в хащах.
Цього разу ми не намагалися охопити все, а сфокусувались на головному - природі. Відразу, метрів за 200 від паркувального майданчику, виходиш на місце на пагорбі та розумієш заради чого приїхав. Краєвид дійсно неймовірний. Коли шукав інформацію по цій локації, то натрапив на таку характеристику: “Краєвиди ідеально відповідають рядками із Заповіту Шевченка про лани широколі, і Дніпро, і кручі”. І я з цим абсолютно згоден.
Ми зробили кілька фото на вершині пагорба, спустились трохи нижче… поки мої дівчатка фотографувались, ми з сином натрапили на жуків Бронзівок. Далі - пішли на ще один оглядовий майданчик (стежиною через ліс, трохи нижче на пагорбі). Тут теж була неймовірна краса. По тому, вирішили не йти далі до Святополча, а повертатись назад, до пекарні.
Ще раз поглянули на капличку, купили хлібчика, зʼїли морозива та й вирушили далі - на ослину ферму.
Так деякі локації залишились поза нашою увагою, проте ми все ж отримали чудові враження.
Ось трохи світлин з нашої подорожі:
Дата відвідування: 05.07.2025
Враження
Локацію однозначно можу рекомендувати для відвідування тим, хто любить природу та мальовничі місця. Краєвиди неймовірні, а кращих фотозон, ніж створені природою, годі шукати. Також рекомендую тим, хто захоплюється історією і зможе “поглянути в давнину,” коли стоїть на місці, де збирались князі Русі.
Пекарня невеличка, затишна, людна. Людей на пагорбі біля пекарні теж багато. Млин стоїть прямо перед пекарнею, радше як декорація, ніж як щось старе та загадкове (суто моє враження). Капличка - гарненька та в цікавому місці.
Загальні відомості
Витачів – одне із найстаріших сіл України. Вперше в письмових документах він згадується ще в 10 столітті. Візантійський імператор Костянтин Багрянородний казав про нього, як про найбільший порт на Дніпрі. Зараз поряд із селом добре видно бухту, куди входили судна. Неодноразово Витачів був місцем зустрічей та нарад руських князів. Археологічні розкопки показали, що люди тут жили ще в 4-5 ст. н. е.
В межах Витачева нараховують близько десяти курганів. Найбільш загадковим з них є гора Красуха, яка являється найвищою точкою Правобережної Київщини. ЇЇ ще називають місцем сили, дослідники стверджують, що Красуха — одна з найпотужніших позитивних енергетичних точок планети.
Місто стоїть на горі висотою 180 метрів.
У Витачеві знімали декілька культових український фільмів: “Поводир”, “Вавилон ХХ”, “Богдан-Зиновій Хмельницький”, “Право на любов”
Цікаві місця
Деревʼяна капличка
Відносно нова, споруджена у 1991 році. Споруджена за кресленнями Тараса Шевченка. Мали побудувати церкву, але справа до цього так і не дійшла. Капличка увінчана давнім козацьким хрестом (семихрестям).
Краєзнавчий музей
Вітряк
Пекарня “Витач”
З перших днів війни тут випікали хліб для військових і місцевої громади. Засновник пекарні лікар Олександр Собко та його дружина не мали вибору, вони просто мусили створити цей заклад. Родина живе в будинку поряд з млином, неподалік від каплички. Тож численні туристи постійно стукали до них у двері, щоб спитати за каву, перекус і вбиральню.
Святополч
Літописне місто, засноване Святополком Ізяславичем в 1096 році на Витачівському пагорбі, який зазвичай ідентифікується як розташований між сучасними селами Витачів та Стайки. В це місто перейшли жителі м. Юр’єва, яке було спалене половцями.
У 1223 році, після битви на Калці, коли князі руські зазнали поразки і почали відступати до Києва, татарські орди переслідували русичів до Святополча. Мешканці міста вийшли назустріч військам, і всі були перебиті татарами. Городи Витичів і Святополч першими в 1223 році були зруйновані татаро-монгольською ордою.
Джерела: інформацію було зібрано та скомпільовано з різних джерел (нажаль посилання не збереглись, щоб їх згадати)